Пандем

Пандем➽ [Download] ➺ Пандем By Marina Dyachenko ➸ – Oaklandjobs.co.uk Predpolozhim chto nekoe suschestvo skazal Pandem Net ne tak Predpolozhim chto est' takoj kompleks svojstv vsevedenie vezdesuschest' i vsemoguschestvo I stalo yasno on prishel vser'ez i nadolgo A mozhe Predpolozhim chto nekoe suschestvo skazal Pandem Net ne tak Predpolozhim chto est' takoj kompleks svojstv vsevedenie vezdesuschest' i vsemoguschestvo I stalo yasno on prishel vser'ez i nadolgo A mozhet byt' koroche i prosche on prishel Chto delat' Gde spryatat'sya Chto stanet s chelovekom i chelovechestvom blagoslovyat Pandema ili proklyanut Utopiya ili antiutopiya Nashi strakhi ozhidaniya i nadezhdy v romane chudesnykh avtorov Mariny i Sergeya Dyachenko. Моє невдоволення цією книгою стосується і змісту і формиЩодо змісту – автори провалили своє домашнє завдання Десь ближче до кінця книги вони починають ставити перед собою питання а що таке любов? А чи існує один універсальний благоустрій? А абсолютна мораль? Тобто вивалюють у прямий ефір усі ті роздуми які вони мали б опрацювати ще до того як написали першу букву цієї книжки Заявивши розповідний роман скочуються у філософіюУважний читач помітить наскільки вибірковою є допомога Пандема Найпростішу річ – вчасно сказати закоханій людині «Він тебе не любить» – він не зробив Він не вилікував залежність людей від алкоголю і тютюну лише зробив їх безпечними для організму авторам бракує сили волі?; він втілив якраз усі ті дріб’язкові речі про які мріяв Homo Soveticus до цього я ще повернуся на кухні свого родинного застілля В якомусь «ручному режимі» рятував людей від синців і подряпин від затікання вологи в контакти електронних пристроїв і від інших прикрощів але не дав їм технології щоб вони далі могли так само рятувати себе самі Зразу видно примітивне коло інтересів авторів безалкогольний алкоголь ходіння босоніж і щоб ніхто не крав що аж двері непотрібно замикати Дуже популярна профанська мрія про «незачинені двері» до речі От начхати на еволюцію на егоїстичні основи ринку і ринкові основи егоїзму просто хочу щоб ніхто не кравВідчувається брак отого самого «анти дзену» брак розуміння процесів у світі з боку авторів На що звернули увагу – те промалювали а решта так і залишилася «абияк»Страшенно не люблю коли автори починають думку але потім залишають читача з нею сам на сам «Ми передумали думати далі думай сам» Річ у тім що я думав сам у цих напрямках і без цієї книги; в чому її новизна для мене? Якась дуже примітивна книжка виходитьТепер щодо форми Солідоло радянський сетінг Імена героїв – Кім Лерка що за Лерка? Яка ще Лерка? Вже не могли хоча б передати вимову як «Лєрка»? Шурко Льоня Зоєчка одну тільки Аріну перекладач вирішив передати Яриною До речі прізвище «Тамилов» перетворилося на «Таміленко» але українським від того не стало – воно так само викликає в мене асоціації з якоюсь Бурятією адже не було ніяких тамілів ні на Дніпрі ні на Кубані хоча й до Бурятії їм по правді трохи далеченько АПД на момент написання цього огляду мені було невідомо про існування імені «Таміла» але від цієї інформації звучання прізвища не стало звичнішим Типові радянські сцени коли двадцятеро родичів з малими дітьми на руках збираються на кухні в три квадратні метри жеруть і п’ють горілку На вулиці розстеляють газету щоб сісти на мокру лавку Коли потрібно показати в кадрі розбишак і бандитів камера незмінно перемикається з цього совка на якусь Америку А в самому «совку» досі діє смертна кара до того ж самі персонажі цілком схвалюють її повернення після зникнення ПандемаДо перекладача теж багато претензій Ніби написано що це Негребецький але щось я не вірю Майже жодного разу мені не трапився префікс чи прийменник «від» – тільки «од» ніби це якось додає колориту чи робить текст більш українським насправді ні «Олександре» – це виявилося звертання до жінки бо перекладач не знає що кличний відмінок жіночого варіанту цього імені має закінчення о Аналогічно «рукава» які насправді «рукави» Слова з типово російського слововжитку «осікся і поморщився» «к чорту» і «по щучому велінню» «Хазяїн і гість» – певно що мав бути «господар» хазяїн буває у рабів а не в гостей Якась «сивизна» завжди ж була сивина причому саме стосовно кольору волосся є таке поетичне слово «сивизна» зі значенням «давнина» «Зоїне життя лопнуло наче повітряна кулька залишивши по собі жалюгідну ганчірочку» – шматочку вочевидь адже мається на увазі не ганчірка якою протирають поверхні а залишок від пошкодженої повітряної кульки «Люди вкриті вовною живуть у льодах» – просто джек пот по перше явно було «во льдах» але україномовний читач скоріше подумає про полонізм «льоди» морозиво аніж про життя серед снігів; по друге шерсть і вовна відрізняються десь так само як шкіра і шкура в овець – вовна ковдра – вовняна а у зайців і вовків – тільки шерсть; у людей мутантів буде вовна тільки в тому разі якщо їх схрестити саме з баранами «Сонце із західного вікна прострілювало передню й гріло праву щоку» – це окремий шедевр Ні в персонажа немає передньої щоки це просто дуже недбала калька з російського «передняя» – мало б бути «передпокій» або якось так причому в оригіналі не було «передняя» а було «прихожая» Втім текст могли спочатку відправити перекладачеві а потім вже нормально вичитати або відредагувати перед другим виданнямЛексикон теж слабенький як на наукову фантастику їздилка гралька літалка новоліт Ці слова мають позначати автомобілі й літаки майбутнього лемівський «фантомат» засіб для створення віртуальної реальності на нейронному інтерфейсі але не викликають в уяві жодного натяку на футуристичні технології Присутній «новояз» свімуз це світломузика тощо Аж пересмикує від такого словникаДруга зірочка – тільки за те що вони «ну хоча б спробували»Словом остаточно ставлю для себе крапку в питанні ідентифікації Дяченків це не українські письменники Якби вони були українськими то не довелося б їх перекладати українською та ще й так невміло Російсько американські письменники українського походження Не сложилось у меня какого то стройного впечатления от книги единого ощущения есть какие то разрозненные яркие мысли заслуживающие внимания затягивающие моменты но в целом общую идею я не уловила Не зацепило эмоционально хотя язык как и вообще у Дяченко очень хорош фантазия через край Но выводов каких то о значении человеческой свободы о необходимости для человека верить в одну единую силу заботящуюся о нас оберегающую думающую за нас о вселенском смысле для себя сделать не удалось Уж слишком все хаотично и в то же время будто разжеванно и в рот положено Реально как сериал Сериал на троечку по сюжету и его развитию но книге ставлю 4 за концовку в которой заставляют читателю самому придумать конец Такое я одобряюА Пандем мне часто напоминал наше будущее которое может получится когда нам внедрят чипы в мозг и мы будем подключены к общему искусственному интеллекту Прослушано в озвучке Игоря КнязеваВ каком то смысле Пандем это продолжение темы Трудно быть богом Стругацких И ответ такой же Сплошная безнадега одна надежда на улетевших и что Пандем не оставил и их тоже Дяченки пишуть дивовижні книжки і ця не була виключенням Принаймні на початку бо кінець як на мене вони недотягнули Попри це твір підіймає архіважливі філософські питання людського буття С трудом прослушал половину книги Затянуто и слишком много персонажей с не интересными историями Человек низшее существо кусок мяса Хотя нет человек это не более чем квинтэссенция собственной воли а тело вторично А может человек это его сознание? Дяченки обычно как то явно указывают на собственную мысль что пытаются донести в своей книге хотя читатель не сразу понимает это В Пандеме же мысль авторов прячется за постоянными диалогами рассуждениями героев Вообще вся эта книга один большой диалог Диалог ребенка и родителя брата и сестры мужа и жены в конце то концов Бога и человека Но Пандем не Бог Он что угодно биоисскуственный интелект компьютер с сознанием массовая галлюцинация но точно не Бог Слишком разумен Пандем но так же и глуп как все человечествоУмный Бог понял бы сразу чем грозит мир песочница или мир комната с мягкими стенами Умный Бог пытаясь создать новый мир устроил Всемирный потом и водил 40 лет евреев по пустыне которую проезжаешь за 6 часов на машине что бы умерли все те кто был рабами в Египте что бы в новый мир пришли свободные люди Умный Бог так же убил бы воспоминания о допандемном мире если уж настолько он человеколюбив но не устраивал бы над людьми 30 летний эксперимент который само собой ни к чему хорошему не привел Возможно смысл путешествия не в его конце а в самом процессе путешествия но Дяченки не знают ответа Одновременно сильная книга по главному вопросу и одновременно слабая по даже не отсутствию ответов в появлению еще большего количество вопросов Дяченко не любят давать однозначных ответовЭто история о том как в мире появляется Сверхразум который начинает заботиться о живущих на Земле людях И о том что из этого выходитК сожалению финал показался мне несколько размытым и каким то нечестным хотя казалось бы все по справедливости В полном соответствии с человеческой натурой со всем хорошим и плохим что в нас есть И тем не менее от романа создается ощущение что это лишь подготовка к чему то большему чему то куда более грандиозному расписка и судя по следующим работам авторов так и было Впрочем всем бы так расписыватьсяКнига которая заставляет задуматься о значении свободы дружбы знания и одиночества в собственной жизни Крайне неудачная книжка авторов от которых до этого видел только очень хорошие книгиПервую половину книги просто не понимал что происходит чрезвычайно примитивная ситуация крайне глупое поведение всех участников совершенно очевидно каковы будут последствияВторая половина книги чуть получше наступают ожидаемые последствия герои начинают хотя бы немного глубже понимать ситуациюОбщая идея примерно как в Трудно быть богом но в конец испорчена двумя обстоятельствамиВо 1х нет никаких лимитов у самого явления это невероятно скучноВо 2х половину книги все рассуждения на столь примитивном уровне что опять таки очень скучно Цікавий твір дуже Про те що б сталося якби раптом з'явився всесильний хтось який би захотів зробити усім людям добре В анотації було запитання «Що принесе людству прихід Пандема — добро чи зло?» І я чесно це питала себе кожного розділу Власне відчуття було більше схоже на «де тут підвох»Зараз я б сказала що підвоху взагалі то нема І хоч відповіді в книжці прямо не дають я для себе щось бачу