Братик Біль, Сестричка Радість

Братик Біль, Сестричка Радість➜ [Epub] ❧ Братик Біль, Сестричка Радість By Богдана Матіяш ➦ – Oaklandjobs.co.uk «Братик Біль, Сестричка Радість» – книжка есеїстики про дуже прості щоденні досвіди, стани, відчуття, які люд «Братик Біль, Сестричка Радість» – книжка есеїстики про дуже прості щоденні досвіди, стани, відчуття, які людина переживає упродовж життя і які містяться в широкому спектрі поміж радістю й болем Темою рефлексій і зачудування стають речі, що їх людина бачить на щодень Досвіди внутрішні: довіри, радості, вдячності, смутку, страху, любові, переживання всього в світі як дару, – чергуються із досвідами, наповненими радістю побаченого й відчутого в світі довкола: ходіння по землі, переживання пір року, розглядання дерев, зірок, неба, води, піску, листя, квітів, хмар – найпростіших речей, які тільки є У цій книжці немає ідеалізування, але є довіра до світу Братик Біль, PDF/EPUB or й віра в те, що навіть найбільший біль може врешті обернутися в радість. мені знайомі досвіди, описані в цій книжці: любити ліс, любити воду, любити осінь, що там далі за списком. але зі сторінок вони не відлунюють. не виникає відчуття о, це така любов, як буває у мене – або о, це зовсім по-іншому, ніж у мене, – бо текст проходить по вершечках цих досвідів, їх констатує (вважайте, це такий розгорнутий чек-ліст на сто сорок сторінок), але не заглиблюється в них. і тому, хоч есеї й по-своєму симпатичні, після двадцятої сторінки здається, наче це все вже було: ті самі слова, ті самі думки, тільки цього разу вже не про небо, наприклад, а про сніг. Деякі речі, здається, більше пасують для персонального блогу. Письмо буває терапевтичним, але коли пишеш книгу - важливо думати про свого читача, а не тільки поринати в свій світ і думки. Наївна та добра збірка Богдани Матіяш, наче картини примітивістів, наповнює внутрішнім світлом і спонукає побачити радість в кожній буденній речі. Бути вдячним за можливіть бачти, слухати, дихати
Як часто ми про це забуваємо в щоденній гонитві за цілями та досягненнями,часом нав'язанами нам суспільством і насправді зовсім нам непотрібними, щоб бути щасливими. Адже справжнє щастя - в нас самих. Читати прості історії мені сподобалось ще з книжки Марка Лівіна про сторітелінг. Тому й обрала збірку есеїв. Вона нагадувала мені медитацію. Після важкого, сповненого подіями дня (і найчастіше не завжди приємними подіями), зупинитись, уповільнитись і подивитись на весь бентежний світ іншими очима, очима Богдани Матіяш.
Багато чого хотілось зачитувати вголос, приказуючи Ось послухайте, що авторка пише про біль, радість, дар сліз
Багато чого хотілось підкреслювати, виписувати, помічати різнокольоровими наліпками, й перечитувати, перечитувати, перечитувати, годинами роздумуючи над сказаним.
Припускаю, що книжка була б узагалі казковою в аудіоформаті :) Мало хто пише так як це робить Богдана Матіяш. Поки я пила чай від застуди (яка знову так невчасно, бо ще стільки роботи попереду), збірка есеїстики «Братик Біль, Сестричка Радість» від Видавництва Старого Лева діяла на мене терапевтично. Вона легка, ніби пудра. Неспішна, вдумлива і в той же час така глибока.

Тексти Богдани слід читати повільно, розглядаючи проміжки між словами, вдивляючись у глибину себе, вдихаючи по слову і тягнутися за кожним з них як за казкою або стиглими абрикосами. Ця книга про те, що навіть найгостріший біль може обернутися у радість. Голден Колфілд, головний персонаж роману Джерома Селінджера «Ловець у житі», хотів би, щоб письменник, чия книжка йому сподобалася, став його найкращим другом і щоб з ним можна було поговорити по телефону, коли заманеться. Вочевидь, цей ідеальний письменник поділяв однакові з Голденом цінності і тому видавався таким близьким. З цієї причини нова книжка Богдани Матіяш має багато шансів знайти прихильників і бути «розтяганою» на цитати, бо як не хотіти поспілкуватися з людиною, яка в непростий для сучасного українця час віднаходить сили писати про те, чого найбільше потребуємо – спокій, гармонію і любов?


Книжка есеїстики «Братик Біль, сестричка Радість» торік отримала нагороду рейтингу «ЛітАкцент року», поділивши перше місце з обговорюваним романом Софії Андрухович «Фелікс Австрія».
Але якщо останній досить швидко встиг здобути поціновувачів і спровокував до дискусій, то перемога книжки Богдани Матіяш сприймається як несподівана – тим більше, враховуючи, що журі віддало перевагу їй, а не нашумілій «Месопотамії» Сергія Жадана. Михайло Бриних назвав збірку Матіяш «неймовірною енциклопедією світла, написана білим по білому», а Ростислав Семків подивувався з того, що «збірка таких духовних вправ з’являється серед цифр та рейтингів».
«Братик Біль, сестричка Радість» – це близько п’ятдесяти есеїв про різні життєві досвіди, пов’язані з осмисленням вічних проблем людини і її зв’язку з Богом. Ці есеї нагадують, радше, уривки зі щоденника – наскільки вони не обтяжені ані сюжетом, ані редакторською вичиткою. Авторка не приховує наївності в оповіді, адже, за Жаданом, «слова, якими можна все пояснити, завжди прості». І письменниця, здається, справді хоче розповісти абсолютно про все: радість і біль, дружбу і любов, природу й творчість, та насамперед – як Богові вдається тримати людину за руку і як людина намагається не відпускати ту руку. В тривожний час, коли людина як ніколи відчуває потребу у вірі, що додає життю сенсу, роздуми про Бога і світ набувають нової актуальності. Інша річ, наскільки переконливо вдалося авторці справді сказати «про все».
З одного боку, це надто добра і щира книжка, щоб її критикувати. Її написано просто щоб послати промінь добра із незаплямованого реальними проблемами сонця, і вона не претендує на більше. Філософія вдячності, прощення, замилування повсякденними явищами природи і речами близька кожній людині на землі, адже все це робить нас щасливими. По прочитанню лишається приємне відчуття того, що в душі щось урівноважується, адже ніколи не зайве нагадати собі про вдячність і прощення.
Та чи відкриває ця збірка щось справді нове, невідоме для людини, яка бодай іноді перечитує Євангеліє й послання святого апостола Павла? Навряд. У багатьох моментах очевидність істин, які проповідує Богдана Матіяш, як-то кажуть, «зашкалює», бо не є її спостереженнями, а просто переповіданням Святого Письма з проекцією на власний досвід. Щирий, але дещо солодкавий і далекий від тих щоденних досвідів, яким властиве не тільки споглядання й роздумування, а й спілкування з людьми, побутові проблеми. Гармонійність цієї книжки і головний її посил у пошуках щастя сприймуть люди, в яких все в житті гаразд або налагоджується. Але для тих, хто не може дати ради проблемам приземленішим, міркування про Божий промисел, ангелів, рослин і таємницю Різдва лишаться просто красивими словами.
Тому ті, хто чекає від книжки відкриттів, неминуче розчаруються у збірці «Братик Біль, сестричка Радість», натомість вона припаде до душі любителям насолодитися чужими рефлексіми і віднайти в письменнику друга, якому хочеться зателефонувати, щоб поговорити про гармонію. Адже у пошуках позитиву й життєствердності можна пожертувати любов’ю до справді цікавої літератури з міцним сюжетом про непересічний досвід. Це книжка про дитячо-християнський спосіб сприйняття світу. Наскрізними темами є вдячність, простота і святість. Читання книжки залишає світле відчуття. Можна спостерігати деякі паралелі з думками Тараса Прохаська та Яна Твардовського про мудрість рослин і тварин і про важливість доброти і святості в житті. Для нашого часу треба мати сміливість це стверджувати, що авторка і робить у небанальний і не моралістичний спосіб. Це заклик до цінування простих речей, себе і оточуючих такими, як вони є. Дуже прості і по-дитячому милі есеї про щоденні відчуття, почуття і переживання. Неначе думки вголос про те, як важливо жити довіряючи, жити люблячи і не боятись болю, якого можуть нам завдати. Бути вдячними за те, що є і насолоджуватись цими щоденними прекрасними і такими простими речима.